Повоєнний Краків у графіці Лева Ґеца

Ірина Ґах (Львів)

Повоєнний Краків у графіці Лева Ґеца

 

Одного разу до рук автора цих рядків потрапила стара потерта тека, в якій знаходились листи тоді ще мало відомого художника Лева Ґеца (1896–1971) до директора Львівського музею українського мистецтва (зараз – Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького), кілька вирізок з польських та українських видань, старі фотографії… Усі матеріали були настільки цікавими, що з’явилося бажання якомога більше дізнатися про митця, музейника і просто надзвичайно талановиту людину – Лева Ґеца.

Кілька років роботи з документами Інституту національної пам’яті, з архівами і фондовою колекцією Історичного музею Сянока та матеріалами бібліотеки оо. Василіян у Римі розкрили історію життя та мистецької діяльності Лева Ґеца, який заслуговує на сценарій захоплюючої художньої стрічки.

Творчість Ґеца – непересічне явище в польській та українській образотворчій культурі. Адже становлення та розвиток творчої особистості художника, формування його світоглядних і мистецьких позицій відбувалися у доволі складний період історії ХХ ст. На сьогодні біографію та мистецьку спадщину митця представляємо в призмі суспільно-політичних ситуацій, в яких йому доводилося жити і працювати, першочергово враховуючи пережиті дві світові війни та усю складність польсько-українських стосунків 1930–40-х рр. та повоєнної Польщі – 1950–70-х рр.

Послуговуючись історичними архівними матеріалами, насолоджуючись малярством та графічними роботи художника, наважуємося донести до шановного читача правду про Лева Ґеца – талановитого художника та музейника, порядної та мужньої людини, у житті якого було дві батьківщини – Україна, яку він безмежно любив, в якій народився та виріс та Польща, в якій прожив усе життя, яка стала другим домом, а давній Краків – невичерпним джерелом творчої наснаги.

У 1950-х роках, працюючи викладачем Краківської академії мистецтв, Ґец викладав творчу практику студентам «з натури» на Вавелю: навчав академічну молодь досліджувати історичні об’єкти, відтворювати характер архітектурних споруд, вправно володіти олівцем і пензлем. Із часом і сам захопився рисуванням, поставивши перед собою мету – створити серію графічних робіт, присвячені Кракову та зобразити не лише відомі архітектурні споруди, але й «пам’ятки життєвої прози: краківські затишні провулки й подвір’я, які мають теж свій чар…» та найбільше: «звернути увагу, де лежить правдива краса старого Кракова».

Так розпочалася праця, присвячена архітектурі старої частини міста, для реалізації якої Ґец звернувся до влади, аби отримати офіційний доступ до важкодоступних для загального огляду об’єктів: костьолів, монастирів, великих сакральних комплексів. Отримавши згоду відповідних інстанцій, розпочав працю: піднімався на найвищі поверхи давніх костьольних споруд, замальовував двори монастирів католицьких орденів, зокрема – «недоступних», таких як, наприклад, будинок черниць-домініканок у Кракові. Мешканці подібних закладів радо йшли на співпрацю: монахи-бернардинці дозволяли Ґецові заходити на закриті території, що давало змогу якнайкраще відобразити малознані архітектурні об’єкти. Таким чином для художника стали доступними особливі – «закриті» сакральні пам’ятки, з якими було б важко ознайомитись без «спеціального» дозволу, а, тим більше, робити рисунки; художникові навіть вдалося побувати на дахах окремих краківських костьольних веж, у внутрішніх двориках монастирських комплексів, коридорах та келіях монастирів.

За доволі короткий час – уже в 1958 році – з`явилася книга-альбом «Давні подвір’я та завулки Кракова» («Dawne dziedzińce i podwórza Krakowa») із рисунками художника Лева Ґеца та змістовною передмовою Єжи Добжицького, яка була поділеною на дві частини: перша, більш розлога, представляла історію давньої краківської архітектури, друга – присвячена короткому огляду творчої спадщини митців, які раніше працювали над темою мистецького відтворення Кракова, в кінці якої автор виклав коротку біографію Ґеца та стисло охарактеризував його твори. Добжицький доволі розлого подав історію архітектурних споруд стародавнього міста. Він, як фаховий дослідник – знавець міста, запропонував читачеві архівно-історичні відомості про кожну будівлю, дворик чи палацову споруду, зосередивши увагу на високій мистецькій вартості рисунків Л. Ґеца: «Велика любов митця до давньої архітектури Кракова відкриває нам небачений досі Краків і вводить глядача у світ невичерпної краси старовинного міста… Приємно нам підкреслити вклад нашого митця у польську культуру».

У заключній частині альбому – «Поясненнях» («Оbjaśnieniа») Добжицький надав ґрунтовну розповідь про архітектурні об’єкти Кракова, уміло відтворені художником, що підсилило мистецьку вартість книги-альбому.

У літературній частині книги-альбому Добжицький наголосив, що Ґец дуже влучно, правдиво, практично документально передав образ міста, з великою любов`ю зобразив двори і завулки Кракова, розкішні ренесансні монастирі та галереї у магнатських палацах, університетські будівлі й патриціанські садиби. На його думку митець реалістично, без зайвих прикрас змалював «скромні, задушливі, з обшарпаними, часто розваленими ґанками, у занедбаних і, здавалося б, приречених на руйнацію» старі краківські будівлі, які були численними в районі Казімєжу (особливо своєрідного району міста), бідніші вулиці Кракова. Виокремлено Добжицький відзначив рідкісний талант художника виявляти та влучно передавати в рисунках красу і своєрідну поезію архітектури міста: «…в яких побіжний погляд пересічного глядача бачить лише сірість і буденність».

Книга була високо оціненою краків’янами та швидко розійшлася між шанувальниками: «Це перша праця в історії Кракова, що в цілості обіймає давній Краків від ХІІІ до ХІХ віку… Рисунки Лева Ґеца – це цінний вклад в історію Кракова. Колись вони будуть важливим документом для істориків, архітекторів і митців. Точність і вірність рисунків, повних краси й поезії Кракова, показує Лев Ґец у повній винахідливості мотивів, які цілком належать до автора».

У «Давніх подвір’ях та завулках Кракова» було опубліковано 113 рисунків Ґеца, в яких у високоякісному авторському образотворчому форматі відтворено характерні риси давній архітектурних пам’яток королівського міста.

Працюючи над книгою, художник також із приємністю відзначав, що з Добжанським у нього була «гарна» співпраця, що пан директор «не заподіяв йому кривди», хоча знав, що Ґец був українцем, зауважував, що «радіо теж говорило про книжку добре». На одному із зібрань мистецької комісії Краківської академії мистецтв графічні напрацювання Л. Ґеца оглянули професори кафедри та визнали, що рівень професійності художника дуже високий і цілком відповідає посаді доцента (adiunkt).

Без сумніву, Лев Гец був щасливим, коли альбом вийшов друком. Щоправда, як фахівець та естет, мав окремі зауваження до видання: художнику не подобалась якість паперу, використаний кегль шрифта, колірне рішення обкладинки. Та, незважаючи на ці недоліки, книга-альбом «Давні подвір’я та завулки Кракова» сподобалася поціновувачам історії міста.

Про появу книги з ілюстраціями відомого у тому часі графіка Лева Ґеца дізналися поза межами Польщі: «Усі рисунки надзвичайно майстерні, ми б сказали, що в усій Америці сьогодні не багато рисівників такої високої кляси. Оперуючи радше графічно, як рисунково (рисунки не тіньовані), мистець віддав у своїх творах увесь чар готичного, ренесансового й барокового Кракова. Це рисунки, що є суто мистецькими творами, а водночас вони мають велику документальну вартість і з них користатиме в майбутньому не один історик цього одного з найкращих европейських міст», – написав Святослав Гординський, отримавши в подарунок альбом від Ґеца, з яким 1950–60 рр. активно листувався.

Безперечно «Давні подвір’я та завулки Кракова» від часу появи до сьогодення вважаються одним з видань, яке увійшло в перелік кращих альбомів, у яких мовою рисунку відображені найцікавіші архітектурні пам’ятки Кракова.

У книзі-альбомі ілюстративний матеріал займає 40 аркушів із 54-ох, кожна графічна робота розміщена на окремій сторінці, за винятком кількох розгорток, на яких знаходяться по два чи три рисунки. Усі зображення представлені в історичній послідовності: від найдавніших пам’яток архітектури до більш сучасніших.

Ілюстративно-розповідна фабула розпочинається із «серця Кракова» – площі Ринку (Rynek Główny) та продовжується в старих краківських вулицях: Флоріанській, Сінній, Брацькій, Шевській, Славковській, Шпитальній, Реформацькій, Столярській, Францисканській, Канонічій, Кармеліцькій, Краківській, Йозефа, Костюшки; фрагментах вулиць Божого Тіла, св. Яна та св. Христа; площі Домініканській та Весни Народів. В усіх без винятку творах увага художника прикута не так до зовнішньої краси фасадів унікальних будинків чи палаців старої частини міста, як до внутрішніх дворів та забудов – завулків (podwórków). Замкнений простір більших чи менших двориків чи завулків старої частини міста – це «окремі світи», у яких на час створення книги-альбому відбувалося активне повсякденне життя мешканців Кракова.

Інтерес Ґеца-рисувальника найбільше зосереджений на балконних галереях, різної конфігурації внутрішніх та зовнішніх входів і виходів, міжквартирних переходів, дерев’яних балках та перекриттях, старих поручнях та ін. – на всіх найбільш характерних рисах зовнішніх (екстер’єрних) і внутрішніх наповнень краківських будинків. Ці архітектурні «особливості» завулків і дворів надихали художника до творчого переосмислення історії забудови старого міста. Різнофункціональні багатошарові будівлі – різної конфігурації та призначення ґанки і сходи, бічні прибудови до основних житлових споруд та ін., кількість та якість яких з часом змінювалася та наростала, – створювали своєрідний художній образ краківських забудов, які Лев Ґец вправно зображав на папері.

Кожна графічна композиція відтворена Левом Ґецом згідно з натурою: вона вивірена та викінчена згідно просторових співвідношень відповідних величин, перспективних скорочень та відзначається подібністю до об’єкта зображення. Мистецька вартість кожного композиційного рішення базується на фаховій побудові просторово-перспективних планів, моделюванні архітектурних форм, влучному застосуванні світлотіні та художній інтерпретації складних деталей. Усі рисунки виразно позначені авторською стилістикою. Незважаючи на те, що достеменно-реалістичне зображення натурного об’єкта не було завданням художника, а зоровий образ «вказував» головні риси його вираження, Ґец, уважно вивчаючи натуру, відтворив найхарактерніші обриси споруд та уміло підпорядковував їх загальному плану. Хоча в окремих випадках він практично фотографічно змальовував той чи інший об’єкт.

Композиційне рішення у більшості рисунків концентрується на єдиній, виділеній автором архітектурі (костьолі, житловому будинкові, палаці, оборонній стіні, фасадній галереї), навколо якої, часом схематично, розміщені менш значущі споруди, які влучно доповнюють характеристику основного і можуть бути частково «обрізаними» чи виходити «за межі» твору.

В усіх без винятку графічних роботах Ґец, відтворюючи загальний образ споруди, уміло визначає тональне чи фактурне наповнення.

У пошуках естетичної графічної стилізації архітектурного пейзажу чи окремої взятої споруди, художник влучно знаходить спільний знаменник і графічними засобами виділяє його характерні ознаки (наприклад – товщиною лінії), що підсилює сприйняття художнього образу. Для мистецької подачі загального вигляду споруди чи окремих її деталей, Ґец першочергово застосовує авторську інтерпретацію особливо значимих архітектурних елементів, доречно уникаючи другорядних неістотних деталей. Таким чином лаконізм, симетрія, ритмічність укладу фрагментів та їх використання збагатили зображення, обумовили оригінальність бачення, підсилили образне втілення художнього задуму. Для виділення особливих рис об’єкта він уміло вирізняє характерні архітектурні елементи: обрамлення прорізів вікон, карнизи, кронштейни, балясини, колони, різьблення по каменю, скульптурні чи рельєфні прикраси, на яких влучно акцентує часами детально промальовуючи і підпорядковуючи загальному вигляду.

Академічна освіта та роками відпрацьований професіоналізм художника-графіка виробили в Ґецові лаконічне, а часом ощадливе застосування художніх засобів, що сприяло підкреслено особистісному емоційному створенню рисунків. Ґец свідомо уникав показово-чуттєвих чи художніх перебільшень – його твори наповнені статичністю, шляхетною виваженістю, ґрунтованою на захопленні історичною величчю і красою архітектурних пам’яток давнього Кракова.

Для реалізації творчого задуму художник найбільше користується лінією, часом делікатно, але доречно застосовує тональні переходи, досягаючи більш переконливої передачі характеру об’єкта. За допомогою кількох ліній він влучно та доречно передає характер і глибину зображення. Ґец працює мінімальними графічними засобами: контуром, лінією, легким штрихом, рідше – світлотінню, поєднанням яких у створенні художнього образу досягає вдалих пластичних знахідок.

В усіх без винятку роботах найбільш лаконічним і виразним виступає контурний силует, де лінія, за своєю силою, товщиною і характером є співзвучною з тональною насиченістю усього зображення.

Для Ґеца-графіка в архітектурному пейзажі чи окремо взятій споруді було важливим проявити та вправно запровадити авторську манеру, в якій би він виразив суб’єктивне сприйняття та відтворення натури; представити індивідуальне її рішення, проявити особисте ставлення та власний творчий потенціал. Мистецький підхід та схильність до творення оригінального архітектурного образу дозволили Ґецові створювати малюнки, які неможливо передбачити чи повторити, адже в творчому процесі індивідуальність і смілива експериментальність стали важливими засобами виразу, розвинули авторську стилістику, сприяли пошуку відповідного пластичного виразу, і, врешті, досконало представили самобутній художній образ давньої архітектури Кракова. Рисуючи старе місто: вулиці, палаци, костьоли та монастирі, окремі будівлі, Лев Ґец переконливо пропонує образ «свойого» Кракова.

Після виходу книги-альбому «Давні подвір’я та завулки Кракова», художник організував Персональну виставку в краківському Дому пластиків (Dom Plastyków), яка відкрилася 8 березня 1959 року. Експозиція нараховувала 158 експонатів з яких понад сто рисунків не увійшли до альбому.

Виставка отримала схвальні відгуки і стала значимою подією в житті художника, якого назвали «rysownik-dokumentalista».

Графічні твори Лева Ґеца, присвячені архітектурі давнього Кракова, які стали високоякісним ілюстративним матеріалом книги-альбому «Давні подвір’я та завулки Кракова», є знаковими у творчих напрацюваннях художника. У чисельних зображеннях художник достовірно представив пам’ятки архітектури повоєнного міста, винайшов та втілив власну манеру моделювання форми. Використовуючи найпростіші художні засоби, збагатив рисунки лаконічністю, простотою сприйняття, образною завершеністю. Узагальненість та спрощеність, фахово відпрацьована та влучно застосована лінія є надважливою характеристикою усіх без винятку рисунків, які представлені в книзі-альбомі «Давні подвір’я та завулки Кракова». Цей альбом наповнений мистецьким, ідейним та естетичним змістом.

Вивчаючи та ретельно аналізуючи архітектуру Кракова, Ґец зрозумів характер та особливість історичної забудови старого міста, зумів вибрати оптимальні засоби образно-художнього виразу. Створюючи графічні твори, він уміло використав досвід практичних навичок і теоретичних знань, сміливо експериментував, застосував нові форм вираження, напрацював власну манеру виконання; оминаючи зовнішні ефекти, зобразив правдивий, сповнений особливою одухотвореністю та красою Краків. У численній серії рисунків альбому «Давні подвір’я та завулки Кракова» Лев Ґец сформував авторську концепцію мистецького виразу, яку відносимо до тенденцій розвитку європейської графіки середини ХХ ст., де художник представив вдалі способи поєднання мистецьких течій першої половини ХХ ст. та власного трактування архітектурного пейзажу.

Успіх книги-альбому «Давні подвір’я та завулки Кракова» не лише привернув увагу, але й посприяв інтересу урядовців до творчих напрацювань Лева Ґеца.

В квітні 1960-го року Президія народної ради Кракова запропонувала художнику розгорнути експозицію в приміщенні президії Міської ради. У вестибюлі було представлено 65 рисунків під назвою «Архітектура давнього Кракова», що стало свого роду акцією привернення уваги учасників ХVІІІ сесії Народної Ради міста до пам’яток давньої архітектури. На сесії, де розглядалися запити з проблем культури, твори Ґеца стали показовим ілюстративним матеріалом нагальності вирішення питань охорони пам’яток і розвитку музейництва Кракова. Учасники сесії високо оцінили виставку рисунків та надіслали художнику офіційну Подяку за доречність виставки та високий рівень представленого художнього матеріалу: «Президіум народної ради м. Кракова складає шановному п. Професорові щиру подяку за можливість експонування його праць присвячених пам’яткам нашого міста» (Краків, 20.05.1960).

Експозиція рисунків в Міській раді не лише привернула увагу посадовців до вартісного художнього матеріалу, але й сприяла тому, що працівники відділу культури і мистецтва Кракова отримали можливість ретельніше познайомитися із творчістю талановитого художника.

Для Ґеца виставка «Архітектура давнього Кракова» стала свого роду підсумком 45-літньої творчої діяльності.

Надзвичайно значимою для Лева Ґеца стала персональна виставка «Краків в 403 рисунках» в серпні 1962 року на пл. Ринок 25, до організації якої було залучено Бюро вистав Związek Polskich Artystów Plastyków (ZPAP). Розлога експозиція була поділеною на окремі теми: «Вулиці Кракова» нараховували 15 рисунків, «Вавель» – 29, «Святині» – 75, «Університет Ягеллонський» – 4, «Сіни» –109, «Подвір’я» – 171.

Схвальні відгуки заповнили інформаційний простір Кракова: «Художник зумів знайти в старовинній архітектурі Кракова багато краси, краси, яка вражає нас ліричністю й задушевністю. У пошуках нових формальних розв’язань художник завжди обережний. Здається, що митця більш цікавить давня історія й культура, але це сприйняття й відображення він трактує по-новому. Рисунки, експоновані на виставці, показують не тільки характерні деталі старовинної архітектури, але й цілі комплекси, як Вавель, святині, університет, вулиці тощо. Слід відзначити, що Лев Ґец з великою майстерністю й талантом показав те, біля чого ми щоденно проходим не спостерігаємо. Адже в нього й столітні мури милі для людського ока і сповнені захоплюючої краси».

Ця мистецька акція була не просто черговим виставковим проектом чи бажанням зайвий раз продемонструвати високу майстерність рисувальника-професіонала. Вона стала свого роду підсумком багатолітньої творчої праці художника, багатолітнього викладача Краківської академії мистецтв – Лева Ґеца. Пропонований до огляду мистецький доробок в досконалій художній формі продемонстрував усю повноту таланту митця, який товщиною лінії чи кількома легкими штрихами зображав вулиці, подвір’я чи будівлі, ідеально передав перспективу, своєрідно відтворював характерні риси архітектурних форм, акцентуючи на виокремленості та унікальності давніх пам’яток. Велика серія рисунків у глибинно-індивідуальній художній формі відтворювала красу древнього міста, художньо представляла багато вікову історію та неперевершеність давньої архітектури, а головне – передавала велику любов Ґеца до Кракова, який на багато років став йому рідною домівкою.

Здавалося, що про успіх виставки писала уся преса Народної Республіки Польщі, були записані радіо та телепередачі, про неї багато говорили, нею захоплювалися.

По завершенню експозиції Ґец розпочав перемовини щодо зберігання колекції рисунків у якійсь культурологічній установі, адже ці графічні твори представляли та популяризували архітектуру міста: «Присвячую всю увагу приміщенням мойого твору, за винагородою, в одному з музеїв міста Кракова. Моїм гарячим бажанням є аби мої рисунки залишились у архівах Кракова. На случай «браку готівки» буду змушеним віддати 420 рисунків, сім літ праці і витрачену суму на матеріали музеєві Кракова… Управа міста має моральний обов’язок договоритись зо мною і знайти стежку порозуміння». Таким зверненням Ґец надіявся отримати якусь матеріальну винагороду за багатолітню якісно зроблену працю. Офіційним листом він звернувся до Національного музею в Кракові (Muzeum Narodowego w Krakowie) із пропозицією закупівлі цієї великої серії рисунків. Але, через відсутність відповідної кількості грошей, дирекція установи була вимушеною відмовити художнику.

Товариство шанувальників історії і пам’яток Кракова (Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa) та бібліотека Національного закладу ім. Оссолінських (Zakład Narodowy im. Ossolińskich – Biblioteka) також не мали коштів на придбання численної колекції творів.

Ґец був прикро враженим ситуацією, що склалася: «…нема ні грошей ні місця, ніхто не буде заінтересований показувати чи популяризувати роботу українця – це іде всупереч всіх правил шовінізму…».

Усвідомлення меншовартості, розпач та зневіра породжували відчай. Створюючи колекцію, Ґец послуговувався лише однією метою – в образно-художній формі, якнайкраще представити історично-архітектурні пам’ятки Кракова, запропонувати якісний образотворчий матеріал, прославити неперевершену красу міста.

Усі відмови придбати колекцію рисунків, присвячених давньому Кракову, він сприймав як особисту образу, знецінення багатолітньої праці. У відчаї шукав вирішення ситуації: писав листи до різних установ, надсилав запити та прохання до різних культурологічних організацій. Листи-відповіді лише посилювали сильні душевні муки, адже, мотивуючись різними причинами не завжди зрозумілими для Ґеца керівники відмовляли пропозиціям художника.

Вартісно оцінюючи серію рисунків архітектурних пам’яток Кракова та високу професійність їх автора – Лева Ґеца, у колах польської інтеліґенції з’явилися застереження щодо втрати унікальних творів, вимоги пояснення поведінки можновладців: «З огляду на нагороди та вислуги в мистецькій діяльності та з нагоди ХХ-ліття визволення Кракова, звертаємося до спогадів вартісної та багатої виставки, якою вразив Краків проф. Академії Леон Ґец, представивши свій 8-літній доробок в 430-ти рисунках архітектури Кракова. Здивований, що велика праця не була поміченою і винагородженою, як це – в моїм переконанні – мало б статися. Чи не вартує цю працю винагородити?», – писала краківська газета «Dziennik Polski» 9 березня 1965 року. Мабуть, подібні публікації таки «спрацювали»: Ґец отримав офіційного листа від Національного музею у Кракові (Muzeum Narodowe w Krakowie) із пропозицією вибіркового придбання вибраних рисунків колекції, які організація в змозі оплатити. Від такої ініціативи Ґец категорично відмовився. На його переконання колекція повинна була залишатися цілісною.

Час ішов, але питання щодо вартісного мистецького спадку – більше як 400 рисунків давнього Кракова, залишалися відкритими…

Але, не отримавши жодної вартісної пропозиції від поважних культурних організацій Кракова, художник прийняв рішення та здійснив надважливий крок: 12 липня 1966 року в урочистій атмосфері Президії національної ради Кракова місцевий відділ Культури прийняв дар Лева Ґеца і передав чисельну (446 одиниць) колекцію рисунків Історичному музеєві Кракова.

«Дарча (Akt darowizny)

Цим актом, я Лев Ґец – художник, мешкаю в Кракові по вул. Реторика 24/4 засвідчую, що є власником колекції мною створених за останні роки рисунків Кракова в кількості 446 одиниць. Колекція рисунків зберігається в 7 теках в кількості 446 одиниць, виконана на спеціальних картонах пером, тушшю, кольорова та безбарвна, представляє архітектуру старого Кракова (подвір’я, божниці, вулиці, святині, вавельські ескізи та помешкання художника) також краківські околиці (Могила, Тиньєць). Усі рисунки підписані та датовані.

Колекція дарується у власність міста Кракова і передається до збірки Історичного музею Кракова.

5.07.1966 рік, Лев Ґец»

Подія такого масштабу відбувалася в Польщі вперше.

Про дарунок місту писала уся краківська преса, а також єдина україномовна газета в Польщі – «Наше Слово». Лев Ґец, український художник, зробив великий абсолютно безкорисний та безкоштовний дар улюбленому місту, акцентуючи: «Чи можу уявити собі кращий жест супроти братнього народу? Чи можна бути ліпшим приміром на своїй рідній землі? Хто знає стежку життя автора великого циклю 450 фінезійних рисунків із Кракова, його труди і терпіння аж до затрати здоров’я, цей оцінить правильно дар митця для міста Кракова. Артист працює без винагороди, без відзначень і піднєт, так дуже потрібних митцеві. Хто знає життя Лева Ґеца – повного відданості людині, цей зрозуміє його поміч для учнів, студентів і самоуків, його велику терпеливість супроти з явищ часу і подій. Посвята професора культурній праці в музею, журналістиці, Шевченківських концертах, архітектурі і археології, довголітній праці в шкільництві, УСКТ, піддержанні на духу усіх хто стремить до кращого – часто без віддяки – все те, треба занотевать для грядущих поколінь. Лев Ґец щиро розлучається з вісімлітньою працею над Краковом… Лев Ґец мистець – але більше чоловік-людина…».

Подарунок краківському музеєві був щирим та абсолютно безкорисним.

Протягом усього життя Ґец шалено любив Краків, отримував задоволення, гуляючи старим містом. У рисунках він у глибоко особистісний художній формі звеличив красу та винятковість міста, його історію, культуру, виняткову архітектуру: «23 роки живу я вже у Кракові і стільки років живе нова Польща. Тут я, у тому місті Кракові, доживаю свого віку. Можна занотувати, що в тому місті пережив я найбільші трагедії. Тут згинула моя Марія і я згинув з нею, тут пережив я тюрми і лікарні скількісні, тут вчив в академії мистців і тут дав 450 рисунків про Краків. В томуж місті два рази женився і з того міста взяв я всі три мої жінки, хоч не були вони краков’янки. У Кракові відбудував свою хату і заложив нове життя. Воскресив мистецьку робітню, хоч як бідненьку, написав 10 книг споминів, діждався 50 річчя своєї творчости, намалював кілька десяток картин, виконав великі фотоальбоми із своїх робіт… В томуж Кракові приміщую свої праці по музеях і тут роздумую над своєю долею…».

За жертовну працю та щедрий дар музеєві Лев Ґец отримав подяку від Президіуму Народної Ради міста. Окрім того, протягом лютого-квітня 1967 року в залах історичного музею Кракова експонувалася виставка «Краків в рисунках Лева Ґеца» (170 творів).

У виданому до цієї події каталозі Єжи Важкевіч, автор вступної статті, коротко описав основні етапи творчої діяльності, відзначив професійні якості художника-графіка Лева Ґеца, зокрема, підкреслив значимість щедрого дару Історичному музеєві, адже в серії краківських малюнків художник правдиво та достовірно зобразив стан історичних будівель, «задокументував» архітектурні пам’ятки, історично-мистецька вартість яких з роками буде лише збільшуватися.

Усі події, пов’язані із колекцією творів «Краків в рисунках Лева Ґеца», були широко висвітлені в теле- та радіопередачах по всій Польщі.

За вагому творчу діяльність Левові Ґецові Президія Ради Міністрів Польщі присвоїла звання «Заслужений на мистецькій ниві ПНР»…

 

У публікації використано матеріали Інституту національної пам’яті (Польща) – Instytut Pamięci Narodowej, архівів Історичного музею Сянока (Akta Muzeum «Łemkiwszczyna» w Sanoku z lat 1931–1939) та бібліотеки оо. Василіян у Римі.