Celem akcji „Wisła” było ostateczne rozwiązanie problemu Ukraińców w Polsce, poprzez ich wysiedlenie i rozproszenie z myślą o pełnej asymilacji. W protokole nr 3 posiedzenia Biura Politycznego KC PPR m.in. czytamy: „W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy; 2. Akcję wysiedlenia uzgodnić z rządem Związku Radzieckiego i Czechosłowacji”. Wysiedlono wówczas ok. 150 tys. Ukraińców, a także Polaków z mieszanych rodzin polsko-ukraińskich. Udział w tej akcji brał przyszły prezydent RP Wojciech Jaruzelski.

Częścią tej akcji było także stworzenie przez ówczesne władze polskie obozu koncentracyjnego w Jaworznie. Obóz, który powstał w filii niemieckiego obozu Auschwitz był przeznaczony w znacznej mierze dla Ukraińców. Od maja 1947 do marca 1949 r. w obozie koncentracyjnym w Jaworznie cierpiało 3936 osób, w tym 823 kobiety, kilkanaścioro dzieci, 22 greckokatolickich i 5 prawosławnych księży oraz inni przedstawiciele inteligencji ukraińskiej – nauczyciele, lekarze oraz działacze społeczni. W następstwie znęcania się, wycieńczenia i chorób poniosło śmierć około 200 więźniów. Więcej na temat akcji „Wisła” piszę w almanachu „Między Sąsiadami” 1993, nr 3, s. 101–122.

W związku z powyższymi faktami komunikat Instytutu Pamięci Narodowej z dnia 28.11.2023 informujący o umorzeniu śledztwa w sprawie decyzji o akcji „Wisła”, w którym podkreśla się, że „w toku śledztwa nie znaleziono podstaw do stwierdzenia, że przesiedlenie stanowiło zbrodnię przeciw ludzkości ani zbrodnię komunistyczną”, a szczególnie, że akcja ta „miała charakter prewencyjny i ochronny, a nie represyjny” jest głęboko niesprawiedliwy wobec 150 tysięcy ofiar tej zbrodni. Jest to, jak pisze w liście w dnia 4 grudnia 2023 r. do Pana Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej Andrzeja Dudy deportowana z Wojtkówki Anna z Kierkoszów Rejtowa, oburzający fakt „lekceważenia prawa przez IPN i usprawiedliwiania przez tę instytucję zbrodni komunistycznej”. Powyżej cytowany list otrzymałem do wiadomości jako syn obywateli polskich deportowanych w trakcie akcji „Wisła”.

Dodam w tym miejscu, że decyzja IPN stoi w sprzeczności z uchwałą Senatu Rzeczypospolitej z dnia 3 sierpnia1990 r., który potępił akcję Wisła, „w której zastosowano – właściwą dla systemów totalitarnych – zasadę odpowiedzialności zbiorowej”, a także zapowiedział, że „będzie dążył do tego, by naprawione zostały – na ile to możliwe – krzywdy powstałe w wyniku tej akcji”.

Wierzę, że jedynie od nas Ukraińców i Polaków zależy czy nie zejdziemy z drogi do prawdy, wzajemnego zaufania, zrozumienia oraz poszanowania bliźniego.

Prof. dr hab. Włodzimierz Mokry
Prezes Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie
Poseł na Sejm Kontraktowy z ramienia „Solidarności”

Kraków, 7 grudnia 2023 r.

Про рішення Інституту національної пам’яті від 28 листопада 2023 року про припинення слідства у справі операції «Вісла»

Метою операції «Вісла» було остаточне вирішення проблеми українців у Польщі шляхом їхнього переселення, розпорошення та подальшої повної асиміляції. У протоколі № 3 засідання Політбюро ЦК Польської Робітничої Партії, між іншим, читаємо: «В рамках репресивної операції проти українського населення було вирішено: 1. Швидко переселити українців і змішані сім’ї на повернені території (головним чином північної Пруссії), так щоб не утворювати компактних груп і не ближче ніж за 100 км від кордону; 2. Операцію по депортації координувати з урядами Совєтського Союзу та Чехословаччини». Внаслідок цього злочину було виселено біля 150 000 українців, а також поляків зі змішаних польсько-українських родин. У цій акції взяв участь майбутній президент Польщі Войцех Ярузельський.

Частиною цієї операції було створення тогочасною польською владою концтабору в Явожні. Табір, який у часи війни був філіалом німецького табору Аушвіц, призначався переважно для українців. З травня 1947 по березень 1949 року до концтабору в Явожні потрапило 3936 осіб, з них 823 жінок, кільканадцять дітей, 22 греко-католицьких і 5 православних священиків та інші представники української інтелігенції – вчителі, лікарі та громадські діячі. Близько 200 в’язнів померло від знущань, виснаження та хвороб. Детальніше про акцію «Вісла» я пишу в альманасі «Між сусідами» 1993, № 3, стор. 101–122.

У зв’язку з вищевикладеними фактами комюніке Інституту національної пам’яті від 28 листопада 2023 року про припинення розслідування щодо рішення про проведення операції «Вісла», в якому підкреслюється, що «під час розслідування не виявлено підстав для висновку що переселення було злочином проти людяності чи комуністичним злочином», а особливо ствердження, що ця операція «мала профілактичний та захисний, а не репресивний характер», є глибоко несправедливим щодо майже 150 000 жертв цього злочину. Це, як пише в листі від 4 грудня 2023 року до Президента Республіки Польща Анджея Дуди депортована з села Войткувка Анна з Керкошів Рейт, обурливий факт «нехтування Інститутом національної пам’яті закону і виправдання комуністичного злочину цією установою». Я отримав цитованого вище листа як син польських громадян, депортованих під час операції «Вісла».

Тут додам, що рішення Інституту національної пам’яті суперечить резолюції Сенату Республіки Польща від 3 серпня 1990 року, про засудження операції «Вісла», «в якій було застосовано, характерний для тоталітарних систем, принцип колективної відповідальності», а також заявлено, що Сенат буде прагнути, «щоб, наскільки це можливо, шкода, завдана внаслідок цієї операції, була відшкодована».

Вірю, що тільки від нас, українців і поляків, залежить, чи ми не зійдемо зі шляху до правди, взаємодовіри, розуміння і поваги до ближнього.

проф. Володимир Мокрий
Голова Управи Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові
Депутат Контрактового Сейму 1989–1991 років від «Солідарності»

Краків, 7 грудня 2023 р.