1 września 2023 r.
Papież Franciszek
w sprawie słów o „pozytywnej” roli Piotra I i Katarzyny II w kontekście Ukrainy – Rusi Kijowskiej
Badacze z wielu krajów świata opublikowali wiele prac naukowych na temat antychrześcijańskiej postawy Piotra I i carycy Katarzyny II wobec bliźnich, agresywnej polityki wobec państw sąsiednich, planowej eksterminacji podbitych narodów, wprowadzenia niewolnictwa chłopów (bardzo podobnego do tego, które istniało w tym samym czasie na Południu Stanów Zjednoczonych i w Ameryce Łacińskiej).
Wśród wielu prac naukowych na temat roli wymienionych przez papieża władców moskiewskich, w kontekście Ukrainy –Rusi Kijowskiej, pisze profesor Chmielnickiego Uniwersytetu Narodowego Oleksandr Hryhorenko. W artykule pt. „Wykorzystanie przez Iwana Ohienkę twórczości Tarasa Szewczenki w badaniu historii narodowej” badacz ukraiński zwraca uwagę, że: „Piotr I budował imperium. Ze wszystkich sił starał się, aby Ukraina w tym imperium nie wyróżniała się od innych prowincji. Zamiast tego, by bronić swoją ziemię przed bezpośrednimi wrogami – Polakami, Tatarami i Turkami, Kozaków zmuszano walczyć wyłącznie za interesy cara, daleko od swojej ojczystej ziemi ukraińskiej. Ich – Kozaków wykorzystywano jako mięso armatnie. Często Kozacy wracali do domu z olbrzymimi stratami. Straty te niekiedy sięgały nawet 70% składu osobowego.
Metropolita Iwan Ohienko z tego powodu zauważa: „ Piotr I wyniszczał Kozaków Ukrainy, dzięki którym trzymała się Ukraina, niszczył ich, gdzie tylko mógł… Ogromna liczba Kozaków poległa, kiedy budowano Piotrogród – stolica moskiewska stoi na kościach ukraińskich… O tym pisał nasz Szewczenko:
Carze przeklęty, niesyty,
Diable obłudny!
Cożeś ty zrobił z Kozakami?
Bagna zasypałeś
Błogosławionymi kośćmi,
Postawiłeś stolicę
Na ich zwłokach torturowanych… ”
Oprócz budowy stolicy rosyjskiego imperium carat wykorzystywał ukraińskich Kozaków także do kopania kanałów. Podczas tych pracach zginęło tam 30% Kozaków.
W szczególnych sposób nasiliło się wzmocnienie dworskiej dyktatury i pańszczyzny za panowania Katarzyny II, która z nienawiścią traktowała wszystko co ukraińskie. To w okresie jej panowania na dużym terytorium Ukrainy wprowadzono prawo pańszczyźniane. Taras Szewczenko w swoich poematach „Sen”, „Hajdamacy”, „Ślepiec”, „Wielki loch” ostro skrytykował Katarzynę II. Ukazywał ją jako obrończynię interesów szlachty i ukraińskiej starszyzny kozackiej oraz dusicielkę ruchu narodowowyzwoleńczego.
Metropolita Ohijenko w pełni solidaryzował się z oceną Szewczenki dotyczącą tych katów narodu ukraińskiego – Piotra I i Katarzyny II.
***
Kolejnym artykułem mówiącym o polityce moskiewskich w tym Katarzyny II i Piotra I, którzy doprowadzili do likwidacji Kozaków zaporoskich jest artykuł Igora Torbakowa, Swój czy obcy? Stereotyp Ukraińca w Rosji XVII–XVIII wieku, tłum. Roman Mazurkiewicz, „Między Sąsiadami. Almanach Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie” 1998, s. 188-202, http://www.nestor.cracow.pl/data/uploads/files/product-file/63/ms_98_torbakow_strona_188_202.pdf.
O stosunku carycy Katarzyny II do ostoi wolności Rusi-Ukrainy – niezłomnych Kozaków świadczy krótki fragment z listu Katarzyny II do księcia Aleksandra Wyziemskiego, w którym idzie mowa o tym, że imię hetmanów ma „zginąć na wieki”:
„Małorosja, Inflanty i Finlandia są prowincjami, które rządzą się potwierdzonymi dla nich przywilejami; pozbawienie ich wszystkich naraz byłoby wielce niestosowne, ale i nazywanie ich obcokrajowcami i traktowanie ich w ten sposób byłoby więcej niż błędem, a nawet z całym przekonaniem można powiedzieć – głupotą. Prowincje te […] należy jak najbardziej łagodnymi sposobami doprowadzić do tego, żeby zruszczaty i przestały ciągnąć jak wilki do lasu. Kiedy w Małorosji nie będzie już hetmana, należy dołożyć wszelkich starań nie tylko to, by ktoś ponownie nie został wyniesiony na ten urząd, ale by nawet pamięć i imię hetmanów zginęły na wieki”. (Z listu Katarzyny II do księcia Aleksandra Wyziemskiego z okazji jego powołania na stanowisko prokuratora generalnego Senatu, luty 1764 r.)
W oczekiwaniu na reakcję, z należnym szacunkiem i zapewnieniem o trwaniu w modlitwie o pokój w Ukrainie i całym cywilizowanym świecie
Prof. dr hab. Włodzimierz Mokry
Uniwersytet Jagielloński
Prezes Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie
Poseł na Sejm Kontraktowy z ramienia „Solidarności”
1 вересня 2023 р.
Папа Римський Франциск
з приводу слів про «позитивну» роль Петра І та цариці Катерини ІІ в контексті України – Київської Руси
Про антихристиянське ставлення Петра І та цариці Катерини ІІ до ближніх, агресивну політику відносно сусідніх держав, планове винищення підкорених народів, запровадження рабства селян (такого ж, яке в той самий час існувало на півдні США і в Латинській Америці), постало велике число наукових праць вчених з багатьох країн світу.
З-посеред багатьох наукових праць про роль, названих папою, московських правителів, в контексті України – Київської Руси, зокрема пише професор Хмельницького національного університету Олександр Григоренко. Український вчений у статті «Використання Іваном Огієнком творчості Тараса Шевченка у дослідженнях вітчизняної історії» вказує: «Петро І будував імперію, він докладав усіх зусиль для того щоб Україна в цій імперії нічим не відрізнялася від інших територій, була звичайною, поруч з іншими провінцією. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів – поляків, татар і турків, українських козаків змушували воювати винятково за інтереси царя, далеко від своєї рідної землі. Їх часто використовували як гарматне м’ясо. Часто вони поверталися додому з великими втратами. Інколи вони сягали на 70% особового складу.
Огієнко з цього приводу зазначає, «І Петро зводив з світа Українських козаків, що ними держалася тоді Україна, зводив їх, де тільки міг… Сила наших козаків полягла, коли будувала Петроград, – і московська столиця стоїть на українських костях… Про це плакав наш Шевченко:
Царю проклятий, неситий,
Гаспиде лукавий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними кістками,
Поставив столицю
На їх трупах катованих…»
Крім будівництва столиці російської імперії, царизм використовував не за призначенням українських козаків і на копанні каналів. На цих роботах там загинуло 30% козаків.
Особливо посилюється зміцнення дворянської диктатури та посилюється кріпацтво в період правління Катерини II, яка презирливо ставилася до всього українського. Саме за час її правління було юридично запроваджене кріпосне право на значній території України. Тарас Шевченко у своїх поемах «Сон», «Гайдамаки», «Сліпий», «Великий льох» гостро картав Катерину II, показав її як захисницю інтересів дворянства і української козацької старшини, душительницю народного визвольного руху.
Огієнко повністю солідаризується з такою Шевченковою оцінкою цих катів українського народу – Петра І та Катерини ІІ»
***
Згадаймо ще про одну статтю про політику російських імперців, зокрема Катерини ІІ та Петра І, яка призвела до ліквідації запорозького козацтваю. Це досліження Ігоря Торбакова «Свій чи чужий? Стереотип українця в Росії XVII-XVIII ст.» («Між сусідами. Альманах Фундації св. Володимир Хреститель Київської Русі в Кракові” 1998, с. 188-202).
Про ставлення імператриці Катерини ІІ до головної опори свободи Русі-України – козацтва свідчить короткий уривок із листа Катерини ІІ до князя Олександра Виземського, в якому сказано, що ім’я гетьманів має «навіки згинути»:
«…Малая Россия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями, и нарушить оные отрешением всех вдруг весьма непристойно б было, однако ж и называть их чужестранными и обходиться с ними на таковом же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностью, глупостью. Сии провинции […] надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб они обрусели и перестали бы глядеть, как волк к лесу. […] когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб навеки и имя гетманов исчезло…» (Из письма Екатерины II князю Александру Вяземскому по случаю его назначения на должность генерал-прокурора Сената, Февраль 1764 года).
З очікуванням на реакцію, з належною пошаною, зиченням здоров’я і запевненням у молитві за мир в Україні і всьому цивілізованому світі
проф. Володимир Мокрий
Ягеллонський університет
Голова Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові
Депутат Контрактового Сейму від «Солідарності»