Medal „Stróż Pamięci” „za wkład w budowanie i utrwalanie pamięci historycznej Ukraińców w Polsce” dla prof. Włodzimierza Mokrego

 

13 września 2025 roku w Ukraińskim Domu Ludowym w Przemyślu, podczas międzynarodowej konferencji naukowej „Ukraińcy i ich sąsiedzi na przestrzeni wieków: polityka, gospodarka, religia, kultura i życie codzienne”, założyciel i przewodniczący Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie, prof. Włodzimierz Mokry, został odznaczony medalem „Strażnik Pamięci”.

Nagrodę przyznało Ukraińskie Towarzystwo Historyczne w Polsce – jedna z najważniejszych organizacji ukraińskich naukowców w kraju, które w 2024 roku obchodziło jubileusz 20-lecia działalności. Przewodniczący towarzystwa, prof. Roman Drozd, w liście przewodnim podkreślił, że nagroda została przyznana prof. Mokremu za „osiągnięcia i zasługi w dziedzinie odnawiania i zachowania pamięci historycznej Ukraińców w Polsce”.

Z kolei prof. Jarosław Syrnyk, uzasadniając przyznanie nagrody, zaznaczył, że prof. Włodzimierz Mokry „jest liderem ukraińskiego ruchu obywatelskiego w Polsce i cieszy się zasłużonym autorytetem. (…) Znany jest jako założyciel Katedry Ukrainoznawstwa Uniwersytetu Jagiellońskiego oraz Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie. (…) Życie profesora Mokrego odzwierciedla los pierwszego pokolenia Ukraińców, które ukształtowało się w warunkach przymusowego przesiedlenia, w wyniku operacji «Wisła», a także ukraińskiej inteligencji, która zaczęła się formować w Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej. (…) Jego biografia i działalność społeczna są ściśle związane z badaniem losów ukraińskiej mniejszości, a jego badania naukowe w tej dziedzinie wnosiły ważny wkład w kształtowanie pamięci historycznej Ukraińców. Profesor Mokry jest znany w Polsce i Ukrainie jako działacz polityczny i społeczny. W latach 80. dołączył do polskiej opozycji demokratycznej. W latach 1989–1991 był posłem na Sejm z ramienia Obywatelskiego Komitetu «Solidarność». Jako poseł starał się bronić interesów ukraińskiej mniejszości narodowej w Polsce, zabiegał o jej prawa i zwalczał negatywne skutki wpływu na społeczeństwo polskie systemu komunistycznego. To właśnie dzięki jego staraniom w 1991 roku Senat RP potępił wysiedleńczą akcję «Wisła».”

Nagrodę odebrali wiceprzewodniczący Fundacji św. Włodzimierza – Piotr Nyczyk oraz siostra prof. Mokrego – Maria Nyczyk, która odczytała list profesora:

 

Profesor Roman Drozd

Przewodniczący Ukraińskiego Towarzystwa Historycznego w Polsce

Szanowny Panie Profesorze, Szanowni Państwo,

Ze względu na niezbyt dobry stan mojego zdrowia, słowa podziękowania odczyta moja siostra – Maria Nyczyk.

Z całego serca dziękuję wszystkim członkom Ukraińskiego Towarzystwa Historycznego w Polsce za przyznanie mi nagrody „Strażnik Pamięci”. To bardzo cenna i ważna dla mnie nagroda, która zobowiązuje mnie do dalszej wytrwałej pracy na rzecz zachowania pamięci historycznej o ukraińskiej przeszłości, która pomaga naszemu narodowi w walce z moskiewskim najeźdźcą.

Dziś, 13 września 2025 roku, odbierając nagrodę „Strażnik Pamięci”, pragnę wspomnieć również o marzeniach o pokoju Tarasa Szewczenki, którego czytali moi przodkowie mieszkający tutaj, w okolicach Przemyśla.

Czytając „Kobzara”, w mojej ostatniej książce z 2024 roku pt. „Obraz Prometeusza i uniwersalne prawdy biblijne w twórczości Tarasa Szewczenki” pisałem:

Rozpętali Moskale na świecie ruinę!

Gdy zaczęli napadać znów na Ukrainę!

Nie umieją żyć w pokoju i ludzi szanować.

Wiedzą tylko jak kłamać i słabych zabijać!

Ludzie proszą łaski Boga i wiary nie tracą,

Że Moskale kiedyś niebo zobaczą.

I jak Ukraińcy zbierają pszenicę, dzieci wychowują.

 

Niech Bóg da Państwu zdrowie, radość i szczęście na każdy dzień

prof. Włodzimierz Mokry

Prezes Zarządu Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie

Poseł Sejmu Kontraktowego 1989–1991 z ramienia „Solidarności”

 

 

---

 

Медаль «Сторож Пам’яті» за «внесок у формування та збереження історичної пам’яті українців у Польщі» для проф. Володимира Мокрого

 

13 вересня 2025 року у Українському Народному домі в Перемишлі, під час міжнародної наукової конференції «Українці та їхні сусіди протягом століть: політика, економіка, релігія, культура та щоденне життя», засновник та голова Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові проф. Володимир Мокрий був нагороджений медаллю «Сторож Пам’яті».

Нагороду признало Українське історичне товариство в Польщі – одна з найважливіших організацій українських вчених у Польщі, яка у 2024 році святкувала ювілей 20-ліття існування. Голова товариства – проф. Роман Дрозд у супровідному листі підкреслив, що нагорода проф. Мокрому була надана за «досягнення та заслуги на ниві відновлення і збереження історичної пам’яті українців у Польщі».

Натомість проф. Ярослав Сирник, обґрунтовуючи надання нагороди, підкреслив, що проф. Володимир Мокрий «є лідером українського громадського руху в Польщі і користується його заслуженим авторитетом. (…) Відомий як засновник Кафедри українознавства Ягеллонського університету та Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові. (…) Життя професора Володимира Мокрого є віддзеркаленням долі першого покоління українців, що сформувалося в умовах вимушеного переселення, у наслідку проведення операції „Вісла”, і, зокрема, української інтелігенції, яка вже починала формуватися в Польській Народній Республіці. (…) Його власна біографія та громадська діяльність є тісно пов’язані з дослідженням долі української меншини, а його наукові студії з цієї тематики стали важливим внеском у формування історичної пам’яті українців. Професор Володимир Мокрий, знаний в Польщі і Україні як політичний і громадський діяч. У 1980-х роках він доєднався до польської демократичної опозиції. Згодом у 1989–1991 роках був послом до Сейму від Громадського комітету «Солідарність». Як народний депутат він намагався відстоювати інтереси української національної меншини в Польщі, боротися за її права та нейтралізувати негативні для українців наслідки панування комуністичної системи. Саме завдяки його зусиллям у 1991 році Сенат Республіки Польща засудив проведення операції „Вісла”».

 

Нагороду отримав віце-голова Фундації св. Володимира – Петро Ничик та сестра проф. Мокрого – Марія Ничик, яка прочитала лист професора Володимира Мокрого:

 

 

Професор Роман Дрозд

Голова Українського історичного товариства в Польщі

Вельмишановний Пане Професоре

Шановні Панство

З огляду на не найкращий стан мого здоров’я слова моєї подяки відчитає моя сестра – Марія Ничик.

Від щирого серця дякую усім членам Українського історичного товариства в Польщі за признання мені Вашої нагороди «Сторож пам’яті». Ця дуже цінна для мене нагорода зобов’язує мене до дальшої наполегливої праці для збереження історичної пам’яті про українське минуле, яке допомагає нашому страждаючому від московської навали народові у його боротьбі.

Сьогодні, 13 вересня 2025 року, відбираючи нагороду «Сторож пам’яті», хочу згадати також про мрії на мир Тараса Шевченка, якого читали мої предки, що проживали тут, біля Перемишля.

Читуючи Кобзаря, у своїй останній книжці з 2024 року під заголовком «Образ Прометея та універсальні біблійні істини у творчості Тараса Шевченка» я писав:

Москалі розпочали на весь світ руїну!

Коли стали нападати на всю Україну! 

Не навчились мирно жити, людей шанувати. 

Вони знають лиш брехати, немічних вбивати! 

Люди Господа благають, віри не втрачають 

Що й москалі колись в ясне небо глянуть.

Де сім’я пшеницю жне, діток доглядає. 

Й вірить що на Божім світі мир для всіх настане.

Дай Боже здоров’я, радості й щастя на кожний день

проф. Володимир Мокрий

Голова Управи Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові

Депутат Контрактового Сейму 1989–1991 років від «Солідарності»

 

 

 

---

 

Професор Володимир Мокрий

 

Професор Володимир Мокрий – видатна особистість в україністиці, зокрема в широкому розумінні цієї галузі гуманітарних знань з літератури, історії та культури України, а також української меншини в Польщі. Він є лідером українського громадського руху в Польщі й користується його заслуженим авторитетом. Професор Володимир Мокрий відомий також як засновник кафедри Українознавства, а також українознавства в Ягеллонському університеті, загалом, та Фундації Святого Володимира Хрестителя Київської Руси. Він також відомий широкій громадськості як прихильник польсько-українського порозуміння.

Життя професора Володимира Мокрого є віддзеркаленням долі першого покоління українців, народжених в умовах вимушеного переселення унаслідок проведення операції «Вісла», й зокрема української інтелігенції, яка лише починала формуватися в Польській Народній Республіці. Цей процес він влучно підмітив у назві своєї статті: «Сучасний шлях русина до Польщі».

Володимир Мокрий народився у Драві, куди були виселені його батьки внаслідок операції «Вісла». У 1962 році він закінчив початкову школу в Острому Барді й розпочав навчання в чотирьохрічній середній школі в Лєґниці. Саме туди приїжджала українська молодь з усієї Польщі, щоб вивчати українську мову, історію та культуру, а найголовніше, щоб зустріти друзів, які були розпорошені по всій Польщі, та створити нову українську громаду в Польщі. Після закінчення середньої школи Володимир Мокрий почав вивчати русистику в Ягеллонському університеті, який закінчив у 1972 році. З цього часу він був тісно пов’язаний із Ягеллонським університетом, у якому поступово долав вершини професійної й наукової кар’єри.

У 1978 році Володимир Мокрий здобув ступінь доктора гуманітарних наук на основі захисту дисертації на тему : «Руська трійця. Сторінки з історії культурно-літературного життя українців Галичини першої половини ХІХ ст.». У 1997 році він став доктором габілітованим на підставі захисту монографії на тему: «Література та філософсько-релігійна думка українського романтизму: Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич». У 2002 році Володимир Мокрий отримав вчене звання професора.

Він автор багатьох наукових публікацій. Особливу увагу професор приділяв також історії церкви як фундаментального елементу української культури й самосвідомості. У своїх працях він досліджував роль християнства в житті українців від Київської Русі до сучасності, аналізував папські документи та їхній вплив на українську духовність.

Крім того, Професор Мокрий активно займався вивченням новітньої історії українців у Польщі, особливо після операції «Вісла». Його власна біографія та громадська діяльність є тісно пов’язані з дослідженням долі української меншини, а його наукові студії з цієї тематики стали важливим внеском у формування історичної пам’яті українців.

Професор Володимир Мокрий започаткував також видавництво часописів: «Краківські українознавчі зошити» та «Між сусідами». Він відомий як організатор та учасник багатьох міжнародних українознавчих конференцій.

Професор Володимир Мокрий зробив великий внесок у створення та розвиток кафедри Українознавства та українознавства в Ягеллонському університеті загалом. Коли ми говоримо про українознавство в Кракові, то асоціюємо його з професорм Володимиром Мокрим. Це слова синоніми, що в свою чергу підкреслює величезні заслуги професора у відкритті та популяризації української культури, а також про визнання цих заслуг українською та польською спільнотами.

Професор Володимир Мокрий знаний в Польщі й Україні як політичний і громадський діяч. У 1980-х роках він приєднався до польської демократичної опозиції. Згодом, у 1989–1991 роках, був послом до Сейму 10-го скликання від Громадянського комітету «Солідарність». Як народний депутат він намагався відстоювати інтереси української національної меншини в Польщі, боротися за її права та нейтралізувати негативні для українців наслідки панування комуністичної системи. Саме завдяки його зусиллям у 1991 році Сенат Республіки Польща засудив проведення операції «Вісла». Володимир Мокрий приклав багато зусиль в підтримці з боку Польщі становлення української державності та єднання всіх українців незалежно від місця їх проживання. Проявом цього став Фестиваль української культури в Сопоті в 1989 року, який перетворився у свято єднання всіх українців.

За свою багаторічну діяльність професор Володимир Мокрий нагороджений багатьма медалями: можу пригадати, лише, нагороду Фундації Івана Павла ІІ – за наукові досягнення, що відобразили християнське коріння української культури; за діяльність на ниві польсько-українського порозуміння Володимир Мокрий Відзначений Кавалерським Христом Ордену відродження Польщі, медаллю Pro Ecclesia et Pontifice, а також державною нагородою України – орденом «За заслуги» (третього ступеня).