Metropolita krakowski ks. kard. Karol Wojtyła – papież Jan Paweł II jako obrońca zbawczej prawdy Chrystusa

W wydanej w 2005 roku przez wydawnictwo Znak w Krakowie książce pt. Pamięć i tożsamość. Rozmowy na przełomie tysiącleci (zredagowanej przez zespół pod przewodnictwem ks. Pawła Ptasznika i abp. Paulo Sandi, s. 278) papież Jan Paweł II zawarł kilka kluczowych odpowiedzi na powracające dziś z całą mocą w Polsce, Ukrainie, całej Europie, Stanach Zjednoczonych i całym cywilizowanym świecie pytania.

Spośród tych przemyśleń papieża-Słowianina przywołamy jedynie kilka prób odpowiedzi na następujące, kluczowe pytania: gdzie szukać „filozoficznego i teologicznego zrekonstruowania filozofii zła”?

Przywołując objawienia siostry Faustyny skoncentrowane na tajemnicy Bożego miłosierdzia, papież Jan Paweł II m.in. pisze

„objawienia siostry Faustyny, skoncentrowane na tajemnicy Bożego miłosierdzia, odnoszą się do czasu przed II wojną światową. To jest właśnie ten czas, w którym powstawały i rozwijały się owe ideologie zła, jakimi były nazizm i komunizm. Siostra Faustyna stała się rzeczniczką przesłania, iż jedyną prawdą zdolną zrównoważyć zło tych ideologii jest ta, że Bóg jest Miłosierdziem – prawda o Chrystusie miłosiernym. I dlatego, powołany na Stolicę Piotrową, czułem szczególną potrzebę przekazania tych rodzimych doświadczeń, które z pewnością należą do skarbca Kościoła powszechnego. […]

Człowiek nie potrafi powstać o własnych siłach. Potrzebuje pomocy Ducha Świętego. Jeżeli odrzuca tę pomoc, wówczas dopuszcza się grzechu, który Chrystus nazwał „bluźnierstwem przeciwko Duchowi”, oznajmiając równocześnie, że jest on nieodpuszczalny. Dlaczego nieodpuszczalny? Dlatego, że wyklucza w samym człowieku pragnienie odpuszczenia. Człowiek odpycha miłość i miłosierdzie Boga, gdyż sam uważa się za Boga. Mniema, że sam sobie potrafi wystarczyć”.

Przytoczmy jeszcze fragment z rozdziału Odkupienie: Zwycięstwo zadane człowiekowi (s. 33-36):

„W tajemnicy odkupienia zwycięstwo Chrystusa nad złem jest dane człowiekowi nie tylko jako osobista korzyść, ale także jako zadanie. Człowiek podejmuje je, wchodząc na drogę życia wewnętrznego, to znaczy na drogę świadomej pracy nad sobą – tej pracy, w której Mistrzem jest Chrystus. Ewangelia wzywa człowieka do pójścia tą właśnie drogą. Chrystusowe „Pójdź za Mną!” rozbrzmiewa na wielu kartach Ewangelii i jest kierowane do różnych osób – nie tylko do tych rybaków galilejskich, których Jezus powołuje na swoich apostołów (por. Mt 4, 19; Mk 1, 17; J 1, 43), ale także na przykład do bogatego młodzieńca, o którym wspominają Synoptycy (por. Mt 19, 16-22; Mk 10, 17-22; Łk 18, 18-23)”.

Prof. dr hab. Włodzimierz Mokry

Краківський митрополит Кароль Войтила – Папа Римський Іван Павло ІІ – захисник спасительної правди Ісуса Христа

У виданій в 2005 році в краківському видавництві «Знак» книжці «Пам’ять та тотожність. Розмови на зламі тисячоліть» (ред. під керівництвом отця Павла Пташника та архієпископа Пауло Санді, сс. 278) Папа Римський Іван Павло ІІ, дав кілька ключових відповідей на питання, які сьогодні з повною силою постають у Польщі, Україні, всій Європі, Сполучених Штатах і всьому цивілізованому світі.

З-посеред тих роздумів папи-слов’янина наведемо лише кілька прикладів пошуків відповідей на ключове питання: де шукати «філософську і богословську реконструкцію філософії зла»?

Згадуючи про видіння сестри Фаустини, зосереджені на таємниці Божого милосердя, Папа Іван Павло ІІ, зокрема пише:

«Видіння сестри Фаустини, зосереджені на таємниці Божого милосердя, стосуються часів перед Другою світовою війною. Це є власне той час, в якому постали і розвивалися ідеології зла нацизму і комунізму. Сестра Фаустина стала речником послання про те, що єдина правда, яка зможе врівноважити зло цих ідеологій, полягає в тому, що Бог є Милосердям  –правда про милосердного Христа. І тому, будучи покликаним на Престол Святого Петра, я – підкреслює Іван Павло ІІ – відчував особливу потребу передавати той рідний досвід, переживання, які, безумовно, належать до скарбниці Вселенської Церкви. […]

Людина не зможе постати власними силами. Потребує допомоги Святого Духа. Якщо вона відмовляється від цієї допомоги, то вона стає грішною. Цей гріх Христос назвав «богохульством проти Духа», та вказав, що воно є неприпустиме. Чому неприпустиме? Тому що виключає в самій людині бажання очищення. Людина відкидає любов і милосердя Бога, і сама себе вважає Богом. Думає, що зможе вистачити сама собі».

Процитуємо також уривок із розділу «Спокута: перемога, завдана людині (с. 33-36):

«У таємниці спокути перемога Христа над злом дається людині не лише як особиста користь, але також як завдання. Людина береться за це завдання, вступає на дорогу внутрішнього життя, тобто на шлях свідомої праці над собою – праці, в якій Христос є Учителем. Євангеліє закликає людину йти власне тією дорогою Христа. Христове «Ідіть за Мною!» звучить на багатьох сторінках Євангелія і кероване до різних людей: не лише до тих галілейських рибалок, яких Ісус називає своїми апостолами (пор. Матв. 4, 19; Марк 1, 17; Ів. 1, 43), але також, напр. до багатого юнака, про якого згадують синоптики (пор. Матв. 19, 16-22; Марк 10, 17-22; Лука 18, 18-23)».

Проф. Володимир Мокрий

papież Jan Paweł II w kaplicy świętych męczenników Rusi Kijowskiej Borysa i Gleba
Fundacji św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej w Krakowie, 9 czerwca 1997 roku